Словарь української мови (1924)/погутькало
| ◀ погуторити | Словарь української мови П погутькало |
поґаздувати ▶ |
|
Погу́тькало, ла, с. = Пугач. А ворони-старі жони пішли танцювати, а крючище взяв дручище пішов підганяти, а сич на порозі став на сторожі; погутькало упеклося (упилося!), лягло на дорозі. Чуб. V. 1124.