Словарь української мови (1924)/погіншливо
| ◀ погінка | Словарь української мови П погіншливо |
погінь ▶ |
|
Погі́ншливо, нар. Успѣшно. Хоть би воно йшло погіншливо, а то полеш, полеш, мов і не сяпав. Мнж. 189.
| ◀ погінка | Словарь української мови Борис Грінченко П погіншливо |
погінь ▶ |
|
Словарь української мови — П
погіншливо
Борис Грінченко
1924
Погі́ншливо, нар. Успѣшно. Хоть би воно йшло погіншливо, а то полеш, полеш, мов і не сяпав. Мнж. 189.