Словарь української мови (1924)/погінь
Зовнішній вигляд
◀ погіншливо | Словарь української мови П погінь |
погіркнути ▶ |
|
Погі́нь, го́ні, ж. = Погонь. А я у погінь за ним, та й догнав. Новомоск. у. Не дрімай, козаче, не дрімай зо мною, сам же ти знаєш, погінь за тобою. Чуб. V. 278. Ум. Пого́нечка.