Словарь української мови (1924)/подвиг
Зовнішній вигляд
◀ подбати | Словарь української мови П подвиг |
подвигати ▶ |
|
По́двиг, га, м. 1) Подвигъ. Левиц. Пов. 30. Він дику, люту силу воювничу до подвигів спасенних нахиляє. К. Бай. 134. Ні пишним мавзолеєм, ні солодкоголосою хвалою не зробили б нашому батькові Тарасу такої шаноби, як сим тихим братолюбним подвигом. К. (О. 1862. III. 23).