Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/подвигати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
подвигати
Берлін: Українське слово, 1924

I. Подви́гати, гаю, єш, гл. Подвигать, потаскать тяжести.

II. Подвига́ти, га́ю, єш, сов. в. подви́гнути, ну, неш, гл. Побуждать, побудить, подвигнуть. І чий се дух уста твої подвигнув? К. Іов. 55.