Словарь української мови (1924)/подихати

by Борис Грінченко

◀ подих

Словарь української мови Борис Грінченко П подихати

подичавіти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Поди́хати, хаю, єш, гл. Подышать.

Подиха́ти, ха́ю, єш, сов. в. подихну́ти, ну́, не́ш, гл. Повѣвать, повѣять. Тільки одна труба, та й та димовая, а з тиєї труби димно подихає. Чуб. V. 342. Наш вік — мов вітерець, що стиха подиха́є. К. Псал. 319.