Словарь української мови (1924)/подужу

by Борис Грінченко

◀ подужати

Словарь української мови Борис Грінченко П подужу

подужувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Поду́жу, нар. Сильно. Він у огні опалювавсь, присмажувавсь, горів повелику й помаленьку, подужу й полегеньку, поки аж опинивсь на свіжому містечку. МВ. III. 50.