Словарь української мови (1924)/подужувати
| ◀ подужу | Словарь української мови П подужувати |
подужчати ▶ |
|
Поду́жувати, жую, єш, сов. в. поду́жати, жаю, єш, гл. 1) Осиливать, осилить, одолѣвать, одолѣть. Він був самий плохий і нікого не подужав. Рудч. Ск. I. 21. Насилу десять чоловіка його подужали. Стор. МПр. 84. 2) Быть въ силахъ, смочь. Як то ми вдвох подужали вкласти в копи стільки горілки? Левиц. I. 155. Багато дуже, дак я не подужав забрать усіх. Чуб. II. 506.