Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/подуріти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
подуріти
Берлін: Українське слово, 1924

Подурі́ти, рі́ємо, єте, гл. Сойти съ ума (о многихъ). Бодай тії подуріли, що нас розлучили. Мет. 70.