Словарь української мови (1924)/подурити
| ◀ подупельник | Словарь української мови П подурити |
подуріти ▶ |
|
Подури́ти, рю́, риш, гл. Лиш най хоть подурить, що мня любить… я повірю. Федьк. II. 87.
| ◀ подупельник | Словарь української мови Борис Грінченко П подурити |
подуріти ▶ |
|
Словарь української мови — П
подурити
Борис Грінченко
1924
Подури́ти, рю́, риш, гл. Лиш най хоть подурить, що мня любить… я повірю. Федьк. II. 87.