Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/подупельник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
подупельник
Берлін: Українське слово, 1924

Подупельник, ка, м. 1) Лакомка, баловень. Лохв. у. 2) Ловеласъ. (К. П. Михальч.).