Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/подути

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
подути
Берлін: Українське слово, 1924

Поду́ти, дму́, дме́ш, гл. Подуть. Живеш як у решеті: відки вітер подме, то повні хати. Ном. № 10284.