Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/подушити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
подушити
Берлін: Українське слово, 1924

Подуши́ти, шу́, шиш 1) Задушить (многихъ). Ховайтесь, казала лисичка, бо він же прийде та й подушить нас. Рудч. Ск. I. 24. 2) Надавить. Воздух подушить і вижене воду з лівера. Дещо.