Словарь української мови (1924)/подушка

by Борис Грінченко

◀ подушити

Словарь української мови Борис Грінченко П подушка

подушне ▶

Берлін: Українське слово, 1924

По́душка, ки, ж. 1) Подушка. Вона взяла та під ту подушку, що він спить, і підкинула змієвого зуба. Рудч. Ск. I. 129. 2) Коконъ муравья. Комашки, комашки, ховайте подушки, бо татаре йдуть. Ном. № 339. Ум. По́душечка. Грин. III. 273.