Словарь української мови (1924)/поділяти
| ◀ поділющий | Словарь української мови П поділяти |
поділятися ▶ |
|
Поділя́ти, ля́ю, єш, сов. в. поділи́ти, лю́, лиш, гл. 1) Дѣлить, раздѣлить между нѣсколькими или на нѣсколько частей. Мнж. 103. Батько їх (синів) поділив хазяйством та й умер. Драг. 339. Благослови, Боже… коровай поділити. Мет. 202. Діли мерщій, а то ми тебе поділимо. Кв. 2) Въ ариѳм.: раздѣлить. Кон. Ар. 97.