Словарь української мови (1924)/подія
| ◀ подітися | Словарь української мови П подія |
подіяти ▶ |
|
Поді́я, ді́ї, ж. 1) Событіе. Нащо вже веселий, нежурбливий, та й він заклопотався тією подією. МВ. I. 38. 2) Поступокъ. Кривоніс добре знав свою вину і ввочевидьки бачив, що такою подією тратив віру і силу у себе поміж товариством. Стор. МПр. 146.