Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/подіяти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
подіяти
Берлін: Українське слово, 1924

Поді́яти, ді́ю, єш, гл. 1) Сдѣлать. Заморські лікарі нічого не подіють. Чуб. II. 389. 2) Сдѣлать, причинить колдовствомъ. Се щось йому подіяно: не їсть, не п'є.