Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/поженити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поженити
Берлін: Українське слово, 1924

Пожени́ти, ню́, ниш, гл. Поженить. Старий поженив усіх синів. Грин. II. 343. От царівні він так уподобався, що й поженили їх. Рудч. Ск. II. 13.