Словарь української мови (1924)/пожилець
Зовнішній вигляд
◀ пожидовіти | Словарь української мови П пожилець |
пожилиця ▶ |
|
Пожиле́ць, льця́, м. Жилецъ, постоялецъ. Мнж. 189. Оттакий пожилець наш! шість місяців прожив та й копійки не дав. Харьк. г.