Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пожинати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пожинати
Берлін: Українське слово, 1924

Пожина́ти, на́ю, єш, сов. в. пожа́ти, жну́, жне́ш, гл. Пожинать, пожать. Хто сіяв зло, той пожинав скорботу. К. Іов. 10. Взяли мене да й пожали, у снопики пов'язали. Чуб. V. 538.