Словарь української мови (1924)/пожинати

by Борис Грінченко

◀ пожилиця

Словарь української мови Борис Грінченко П пожинати

пожинатоньки ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пожина́ти, на́ю, єш, сов. в. пожа́ти, жну́, жне́ш, гл. Пожинать, пожать. Хто сіяв зло, той пожинав скорботу. К. Іов. 10. Взяли мене да й пожали, у снопики пов'язали. Чуб. V. 538.