Словарь української мови (1924)/пожирати
| ◀ пожинатоньки | Словарь української мови П пожирати |
пожирення ▶ |
|
Пожира́ти, ра́ю, єш, сов. в. поже́рти, жеру́, жере́ш, гл. Пожирать, пожрать. Налетіло птаство небесне і пожерло його. Єв. Мр. IV. 4. Жерце́м пожира́ти. Тайно гонять, явно б'ють, підкладають сіті, ненавидять, гонять, б'ють, жерцем пожирають. Чуб. V. 448. Также: поглощать, поглотить. Щоб тебе сира земля пожерла. Ном. № 3792. Друге (судно) дунайське гірло пожерло. АД. I. 188. Аже тепер правда, правда вже померла, а щира неправда увесь світ пожерла. О. 1861. X. 95. — о́ком, очи́ма. Смотрѣть во всѣ глаза, не сводить глазъ съ кого. Вона вже й оком своїм нас пожерла. МВ. (О. 1862. III. 59). Вона їх очима так і пожерла обох. Г. Барв. 152.