Словарь української мови (1924)/пожичати
| ◀ пожиття | Словарь української мови П пожичати |
пожлуктати ▶ |
|
Пожича́ти, ча́ю, єш, гл. = Позичати. Поки я була в свого отця, у своєї матусеньки, — не пожичала лусточки хліба, ні ложечки солі; а тепер пожичу і оддати мушу, ізвінчавшись із сим товаришем, пропадати мушу. Чуб. V. 124.