Словарь української мови (1924)/пожурити
| ◀ пожувати | Словарь української мови П пожурити |
пожуритися ▶ |
|
Пожури́ти, рю́, риш, гл. Опечалить (многихъ). Росказала про своє горе та й пожурила тим нас усіх. Полт.
| ◀ пожувати | Словарь української мови Борис Грінченко П пожурити |
пожуритися ▶ |
|
Словарь української мови — П
пожурити
Борис Грінченко
1924
Пожури́ти, рю́, риш, гл. Опечалить (многихъ). Росказала про своє горе та й пожурила тим нас усіх. Полт.