Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пожурити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пожурити
Берлін: Українське слово, 1924

Пожури́ти, рю́, риш, гл. Опечалить (многихъ). Росказала про своє горе та й пожурила тим нас усіх. Полт.