Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пожуритися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пожуритися
Берлін: Українське слово, 1924

Пожури́тися, рю́ся, ришся, гл. 1) Погрустить. Заспіває та й згадає, що він сиротина, пожуриться, посумує, сидячи під тином. Шевч. 7. Треба б було похмелиться, по худобі пожуриться. Чуб. V. 1012. 2) Опечалиться (о многихъ). Пожурилися всі, — такі сумні сидять. Харьк. Пожурились наші чумаченьки. Рудч. Чп. 91.