Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/позаставляти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
позаставляти
Берлін: Українське слово, 1924

Позаставля́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Заставить (во множествѣ). 2) Заложить (во множествѣ). Яка була одежинка, всю позаставляв шинкареві. Кіев. у.