Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/позводити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
позводити
Берлін: Українське слово, 1924

Позво́дити, джу, диш, гл. То-же, что и звести́, но о многихъ или многомъ. Заходилась тоді смерть біля песиголовців… чисто їх позводила з світу. Драг. 2. Усе наше добро позводив. Г. Барв. 473. Зажив собі Іван спокійненько, позводивши своїх ворогів. Чуб. II. 568.