Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/позволяти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
позволяти
Берлін: Українське слово, 1924

Позволя́ти, ля́ю, єш, сов. в. позво́лити, лю, лиш, гл. Позволять, позволить. Я люблю дівчину та й мислю її взяти; не позволяють вороженьки, ще й рідная мати. Чуб. V. 137.