Словарь української мови (1924)/позгонити

by Борис Грінченко

◀ позголювати

Словарь української мови Борис Грінченко П позгонити

позгортати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Позго́нити, ню, ниш, гл. 1) Согнать съ мѣста (многихъ); согнать въ одно мѣсто. Уже й овець позгонили. Мир. ХРВ. 39. 2) Взогнать (многихъ). Позгонив воли на гору.