Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/позмітати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
позмітати
Берлін: Українське слово, 1924

Позміта́ти, та́ю, єш, гл. Сместь (во множествѣ).