Словарь української мови (1924)/позмітувати

by Борис Грінченко

◀ позмітати

Словарь української мови Борис Грінченко П позмітувати

позмішувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Позмі́тувати, тую, єш, гл. 1) = Позмітати. Усе позмітувано, позгрібувано. Г. Барв. 193. 2) Сбросить съ чего (во множествѣ). Пішов, тото позмітував з себе, іде… обідраний. Гн. I. 52.