Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/позолити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
позолити
Берлін: Українське слово, 1924

Позоли́ти, лю́, лиш, гл. Побудить. Позич мені попілу, а то в мене не стане сорочки позолить. Харьк.