Словарь української мови (1924)/покаляти
| ◀ покалічити | Словарь української мови П покаляти |
покалятися ▶ |
|
Покаля́ти, ляю, єш, гл. Запачкать. На ніч треба хату мести: як прийде Мати Божа з анголами, то шоб ніг не покаляла. ХС. VII. 418. Ой устели, молода дівчино, рушничками двір, щоб не покаляв червоних чобіток, золотих підків. Чуб. V. 397.