Словарь української мови (1924)/покалічити
| ◀ покалатати | Словарь української мови П покалічити |
покаляти ▶ |
|
Покалі́чити, чу, чиш, гл. Искалѣчить (многихъ). К. ЧР. 358. А він в кущах ноги покалічив. Рудч. Ск. II. 160.
| ◀ покалатати | Словарь української мови Борис Грінченко П покалічити |
покаляти ▶ |
|
Словарь української мови — П
покалічити
Борис Грінченко
1924
Покалі́чити, чу, чиш, гл. Искалѣчить (многихъ). К. ЧР. 358. А він в кущах ноги покалічив. Рудч. Ск. II. 160.