Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/покалічити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
покалічити
Берлін: Українське слово, 1924

Покалі́чити, чу, чиш, гл. Искалѣчить (многихъ). К. ЧР. 358. А він в кущах ноги покалічив. Рудч. Ск. II. 160.