Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/покалатати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
покалатати
Берлін: Українське слово, 1924

Покалата́ти, та́ю, єш, гл. Позвонить; постучать въ колотушку. Покалатай трохи, а я піду в хату погріюся. Черниг. у.