Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/покволом

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
покволом
Берлін: Українське слово, 1924

Покво́лом, нар. Медленно. Спускався він із скель покволом. Мкр. Г. 14. Іде собі покволом. МВ. I. 41.