Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/поквільно

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поквільно
Берлін: Українське слово, 1924

Покві́льно, нар. 1) = Покволом. 2) Свободно, льготно. Не знаю, як у вас, каже, а в нас дак і геть то стало поквільно панським. О. 1862. VI. 58.