Словарь української мови (1924)/покицяти

by Борис Грінченко

◀ покицяння

Словарь української мови Борис Грінченко П покицяти

покій ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Покиця́ти, ця́ю, єш, гл. — кого́. Въ игрѣ въ жмурки: дотронуться до кого-либо изъ играющихъ, который послѣ этого начинаетъ жмурить. О. 1861. XI. Св. 37, 38.