Словарь української мови (1924)/поклювати
Зовнішній вигляд
◀ поклоччити | Словарь української мови П поклювати |
поключитися ▶ |
|
Поклюва́ти, клюю́, є́ш, гл. Поклевать, исклевать. Чуб. V. 297. Курчатам пшона посипала, а кури поклювали. Харьк. у.