Словарь української мови (1924)/поклін
| ◀ поклинцювати | Словарь української мови П поклін |
покліть ▶ |
|
Поклі́н, ло́ну, м. Поклонъ. Десь мій милий чорнобривий через людей поклоняється… А що ж мені по поклону, коли його самого нема. Чуб. V. 202. Поклони бити, класти, покладати, давати, віддати. Оддайте поклони мамі й жінці. АД. II. 80. Также подарокъ при передаваемомъ поклонѣ: А він її поклін дає — коня вороного, вона йому поклін дає — хусточку шовкову. Чуб. V. 324. Ум. Поклі́нчик, покло́ночок.