Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/покліть

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
покліть
Берлін: Українське слово, 1924

Покліть, ти, ж. 1) Часть колодезнаго сруба ниже уровня земли. Уман. у. 2) Рама бороны. Желех.