Словарь української мови (1924)/поколошкати
| ◀ поколотися | Словарь української мови П поколошкати |
поколупати ▶ |
|
Поколо́шкати, каю, єш, гл. 1) Всклокочить, взъерошить (волосы). О градѣ: побить, свалить стебли растеній. Гряд поколошкав трошки хліб. Харьк. 2) Встревожить, испугать. Та не гомони, дядьку: усю рибу поколошкав. Морд. Оп. 33. Москаль убіг у хату, з печі її стяг, дітей поколошкав. Г. Барв. 53.