Словарь української мови (1924)/поколупати

Додати посилання
Матеріал з Вікіджерел
◀ поколошкати Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поколупати 		поколупатися ▶
Берлін: Українське слово, 1924

Поколупа́ти, па́ю, єш, гл. Поковырять, исковырять. Хто це мені піч поколупав? Богодух. у.

Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Словарь_української_мови_(1924)/поколупати&oldid=516319