Словарь української мови (1924)/покопотіти
| ◀ покопити | Словарь української мови П покопотіти |
покора ▶ |
|
Покопоті́ти, почу́, ти́ш, гл. Побѣжать мелкими шажками, стуча ногами (о дѣтяхъ). Раді діти уволити материну волю: ізнялись, покапотіли на могилу в поле. К. Досв. 81.