Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/покопити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
покопити
Берлін: Українське слово, 1924

Покопи́ти, плю́, пи́ш, гл. Собрать, сложить въ копи. Г. Барв. 146. Покосили, погребли, а покопити — ні. Мнж. 166. Ми своєму пану ізробили славу: ой ми сіно покопили, вечеряти заробили. Нп.