Словарь української мови (1924)/покорити

by Борис Грінченко

◀ покористуватися

Словарь української мови Борис Грінченко П покорити

покоритися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Покори́ти, рю́, риш, гл. Смирить? Біг покорить, Біг і простить. Ном. № 60.

Покори́ти, ся. См. Покоряти, ся.