Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/покормити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
покормити
Берлін: Українське слово, 1924

Покорми́ти, млю́, миш, гл. Покормить. Я собаки покормлю, покормивши зажену. Чуб. V. 193. На річці риби вловити, жінку свою з дітьми покормити. ЗОЮР. I. 58.