Словарь української мови (1924)/покотом
Зовнішній вигляд
◀ покотитися | Словарь української мови П покотом |
покотьоло ▶ |
|
По́котом, нар. Вповалку. Троянці покотом лежали і на дозвіллі добре спали. Котл. Ен. III. 75. В гаю все покотом лежало. Шевч. 334.