Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/покравати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
покравати
Берлін: Українське слово, 1924

Покрава́ти, ва́ю, єш, гл. Рѣзать на куски. — А чим покраває (яблучко)? — Золотий ножик має. АД. I. 70. Моя Ганнуся з иншим розмовляє, моє серденько як ножиком покраває. Гол. I. 385.