Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/покривулити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
покривулити
Берлін: Українське слово, 1924

Покриву́лити, лю, лиш, гл. 1) Искривить. 2) Поѣхать не прямой дорогой. Поїхав не по прості дорозі, а покривулив. Ном. № 14086.