Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/покрик

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
покрик
Берлін: Українське слово, 1924

По́крик, ку, м. Возгласъ, крикъ. Од сього покрику покотилась луна. Стор. МПр. 26. Ніхто не чув грізного покрику. Св. Л. 300.